З кожним роком все частіше бачу Мітки літ прожитих на тобі. Небайдужа і непосидяча, Ти й понині в справах далебі? Довгу путь нужди й поневіряння В муках та скорботах ти пройшла. Прокидалась рано на світанні, А бувало й спати не могла. Рученьки натомлені боліли, Серце навпіл краяли жалі. Ми чомусь раніш не розуміли, Як нелегко жінці на землі. Щастя розминулося із нею, Рідко радість бачила вона. Стала скарбом жінки отієї Рідна та невдячна сторона. Навзамін нічого не попросить За добро нам зроблене усім. Тиха й добра, щедра, наче осінь, Знов гостей зібрала повний дім. Нить життя міцна та безкінечна Поєднала роки та віки. Навкруг неї в затишку сердечнім Правнуки, онуки, діточки. Рік увесь теплом її зігрітий Був і залишається сповна, Доживає вік на білім світі Світла радість і важка вина...
Це ода жінці-матері, Вікторе. Просто і щиро, з висоти набутої роками мудрості. Дякую. Прочитавши вірша, мимоволі замислюєшся над своїми вчинками щодо своїх рідних. Хочеться покаятися. 5
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
