Старіє жінка. Скрутні роки Над нею глумляться тепер. Пройшла повз неї радість боком, А смуток руки розпростер. Живе самотня і забута Всіма в поліському селі. Вдихає в клопотах отруту Радіаційної землі. Терзає спогадів навала Зболілу душу з ночі в ніч. Пережила вона чимало В житті незгод і протиріч. Старенька нині вже й не рада, Що літ давно забула лік. Попрацювала на три влади Так, як не кожний чоловік. “В страшному сні, - промовить тихо, - Я не бажаю бачить вам Все пережите мною лихо З моїм нещастям пополам.” Це ж треба так набідуватись У хаті, в полі і в бою, Щоб нині в снах своїх лякатись Вертати в молодість свою. О, мила жінко – українко, - Уранці, вечором – щодня Перед тобою навколінки Повинна стати вся рідня. Бабуся наша ти і мама, Прости, якщо зумієш ти, За пережиті давні драми, За драму нинішню – прости! …В могутнім древі всього роду Життя міліє течія. Померкла в смутку гарна врода, Та не зітерлося ім’я.
завжди простором слово глаголить істини для душі .
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
