Дуже пізно, сину, але втямив, Що не гідний батько похвали. Розуміти розпочав я маму, Як онуки в неї вже були. Будній клопіт і одвічні думи Про життя, онуків і дітей, Добрістю наповнили і сумом Обмілілі озерця очей. До води так гілочки вербові Хиляться, напевно, повсякчас, Як проміння мамине любові Обнімає і голубить нас. Стали нетривалими розлуки. В матері збираємось гуртом. Ласкою сповиті її руки Зігрівають ніжності теплом. І чим далі, Вітю, ми від хати, Від домівки рідного тепла, - Тим чомусь частіше сниться мати І все те, що нам вона дала.
МУДРИЙ сумний вірш. Важко не почути болю, який будиться не лиш в рядках Вашого вірша. Тільки доріг перед нами... А вибрати цю властиву не є легко. Але в нас є друзі. І завжди є з нами БОГ. Допоможе!!! З повагою Василь Шляхтич
Багато чого, у стосунках між чоловіком і жінкою, у ствленні дитини до матері, почав розуміти зовсім недавно, на жаль. Ось і боюся, щоб син не зробив так само. Дякую вам, пане Василю.
сумно... але радісно від того що родина збирається разом. адже відстань не в кілометрах, а у душах. гарних вам свят! всій родині кучеруків!))))) 5!))))
Дякую, Наталко. На Різдв'яні свята ми обов'язково збираємося гуртом, стали, завдяки настановам матері, частіше зустрічатися в будні, стараємося,знову завдяки матері, бути ближче один до одного в житті, адже ми всі, дорослі й малі, одного роду - велика рідня.
Головне, що є розуміння, хай і пізнє. Мудрими нас робить не вік, а життя. Кого раніше, кого пізніше... А сильними ми стаємо дійсно від материнської любові і маминих молитв.
Повністю згодний - не вік, а життя. Шкода тільки, що не завжди вчасно...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
