Відкрию блокнот, розгорну все на чистій сторінці
Очищу думки і у неба прошу благодать:
Як важко на світі самотній, стомленій жінці
О, небо, дай друзів, бо їх вже не сила шукать. Набридло шукати, набридло вставати з колін
І змучений мозок вже спину схиляє додолу.
А вухом ще чуєш далекий прихований дзвін
І ще раз клянешся: не допоможеш нікому. Ти знову встаєш, довіряєш, смієшся в лице
І радість твоя не у серці, а лиш на обличчі
Ти хочеш не згадувать гірке противне ОЦЕ
Проте повертає тебе хтось до зради у вічі. Лиш крок вліво, вправо, вперед – і розстріл;
Так, зовні ти сильна, в середині ж – вир емоцій
І тіло пронизує безліч розпечених стріл
І хтось тобі знову так вправно замилює очі. Ніколи нікому ти не бажала зла,
Але крізь гіркий й темний осліп
Ти серце розкрий, нехай вийде темна імла
Просила, благала і буду просить тебе досі.
| 
та
у Вас 
0
