Терпкий запах батьківської хати Будить знову сльози і жалі. Почала матуся засихати, Наче в осінь квітка на стеблі. Сонцем, світлом, вітром і росою Час уберегти її не зміг. Відшуміло літо за весною, Вже побігла й осінь за поріг. Заморозки ломляться в оселю, Топчуться ночами під вікном. Проганяють сни її веселі І лякають дні близьким смерком. Не журися, мамо, що помітив Смуток у сухих твоїх очах. Я тобі до бабиного літа Обіцяю відшукати шлях. Я для тебе співом солов’їним Приведу ще весни голубі. Я перед тобою на колінах Уклонюся ще не раз тобі… Терпкий запах батьківської хати Будить знову сльози і жалі. Почала матуся засихати, Наче в осінь квітка на стеблі.
Так сумно, що плакати хочеться, але що поробиш. Я у своєї мами буваю набагато рідше, ніж ви, тому ознаки "в*янення" помічаю кожного року щораз дужче. Але у своїх віршах торкатися цієї теми боюся...
Неможливо не бачити недуги рідної матері, хоч вона, часом, робить все можливе, щоб ми рідше знали про них, наче соромиться стала своїх болячок, проте, хіба їх замаскуєш? Катю, я намагаюся тільки підбадьорити маму словами, може не зовсім вдається, але саме так прагну робити.
Я вже тут. Вікторе, заспіваємо Вашій мамі усі, усім нашим хором. А так гарно написали про шлях до бабиного літа... Вірш за душу хапає і, правду каже Софія - Ваші пісні дуже мелодійні. Браво!!!!!!!
Я щиро вдячний тобі за такий оптимістичний для мене коментар. Сподіваюся, що саме так і буде, як ти прогнозуєш.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Asedo1949: Кричать у вічі: «Слава Україні», Та, як чорти, в Вальпургієву ніч Танцюють нишком на чужій руїні, Обіцянками скріплюючи клінч… Правдиво сказано...Підтримую.
та
у Вас 
2
Так сумно, що плакати хочеться, але що поробиш. Я у своєї мами буваю набагато рідше, ніж ви, тому ознаки "в*янення" помічаю кожного року щораз дужче. Але у своїх віршах торкатися цієї теми боюся...
