|
Вчуся чекати, мій Любий, вчуся чекати...
Час поміж нами мені видається вже катом,
Сумом міжряддя віршів запорошує січень,
Я зазираю у небо, немов в твої вічі.
Вчуся чекати, мій Любий, вчуся чекати...
Прагну любов віднайти, та розлуки печаті
Досі лежать тягарем непосильним на долі,
Доки свої ми шукаємо істинні ролі.
Вчуся чекати, мій Любий, вчуся чекати...
Знаю, розлуки ріка поміж нами – розплата,
Янголи крилами тихо торкаються вікон,
Аби збагнути, чи я ще до болю не звикла.
Вчуся чекати, мій Любий, вчуся чекати...
Йду в невідомість, неначе до власної страти,
Душу, де війни вирують і вічні протести -
Прагну любов'ю зігріти й до тебе живою донести.
Вчуся чекати, мій Любий, вчуся чекати...
Тіні у небо душа відкидає крилаті,
Вічність неспокою крилонька ті обпалила,
Та не скорила ще духу мого, не скорила!
Вчуся чекати, мій Любий, вчуся чекати...
Вірю у те, що усупереч темним закляттям,
Через холодні пустелі облудного світу –
Буде кохання довіку між нами горіти!
Вчуся чекати, мій Любий, вчуся кохати…
| 
та
у Вас 
1
