Наболіле

Пливуть століття

Крізь лихоліття, людських емоцій

/Наталія Крісман/

Мовчання стане,

Початком драми ножем у боці,

Не згоїть рани,

Порве кусками ця скалка в оці,

Накотить сльози,

В пересторозі щось пробурмоче,

Підуть відкоси

І щезнуть роси, на тлі співочім.

Ну де ж ти, друже,

У слові дужий? - вставати треба!

Занепад мружить

В брудній калюжі із сяйва неба.

Одна надія

У серці тліє за мить блаженну.

У гіркоті я,

Одна лиш мрія, й та нездійсненна.

Пробігло вовком

Життя і змовкло, принишкло наче,

Укрилось сховком,