Важко житии у світі, де тьма

Важко житии у світі, де тьма,
Де любов замінила ворожа злоба,
Ходити по стежці, де сонця нама,
Де вічної, темної ночі доба.

Важко підняти голівку до неба,
Знаходити світло в пісках де лиш зло,
Шукати любов, як же це треба
Творити, робити одне лиш добро.

А ми звикли до темної ночі,
Ховаючи вчинки в пітьмі,
Схилившись до долу, опускаючі очі,
Ходимо вперті, горді і злі.

Ходимо в ночі, тіло в синцях,
Шишки набиті, гул у висках.
Немічна біль в наших серцях,
Гординя тримає душі в тисках.

Важко вклонитись, впавши до долу,
Просити пробачення в рідних, чужих.
Ще важче піднятись на білую гору
І скинути камінь із плеч, із своїх.

Яке відчуття коли каміння немає,
Коли за плечима любов і добро,
Крила ростуть, душа оживає,
Коли камінням присипане зло.

Легко на світі, де світить зоря,
Де сонця одвічного ціла доба,
Де зірка на небі, зірка Твоя,
Де у світі згоряє злоба.

10.01.2008р.