Сьогодні діти грались у війну…
І я згадав дитинство босоноге,
Як грались ми колись в таку ж саму,
Здиравши по кущах до крові ноги.
Тоді було завжди два табори:
В одному руські – переважно старші,
В іншому німці – менші там були.
Траплялись навіть без вісті пропавші.
Летять гранати в хлопців з-за кущів,
З дерева снайпер лазарем стріляє.
Є перша кров, хтось може й не хотів,
Брова кровить, Маша Петра спасає.
– Падай, Сашко, ти більше не жилець,
Ти ж підірвався на російській міні!
– Ти що, Мишко, в мене ж бронежилет,
Кацапам – смерть і – слава Україні!
Навіть у сні не міг я уявлять
За шість десятків літ, що встиг прожити,
Що будемо з братами воювать,
А допомоги в ворогів просити.
Не погоджусь із п.Ірою. Бо головне - розкриття теми. Тут воно цікаве. Техніка - інша річ. Старий, "бородатий" анекдот в одного буде звучати яскраво,прикольно. А в іншого - так собі.))
На мою думку, не в таку саму війну гралися діти, а так само "грались у війну", бо колись були "наші" і "німці", а тепер - "наші" і "росіяни". Сьогодення, на жаль, змусило дітей сприймати сусіда-слов'янина, як ворога.
Згодна з пані Наталією. Сьогодні все набагато складніше і трагічніше. Бо ж коли один мій брат ворогує з іншим моїм братом (у моїй же сім"ї), а я не можу зупинити їх ворожнечу і не бачу виходу, це не просто біда, це - горе. Тим, чия рідня знаходиться по одну сторону "барикади", легше сприймати те, що відбувається зараз в Україні.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
