Вересніємо сумом в очах журавлів

Вересніємо сумом в очах журавлів,
Бо так мало тепла нам і світла.
На камінних хрестах наших душ
Ще голосить вчорашнє небо.
В холодній музиці байдужих кам’яниць
Палить в зневірі сірі обличчя осінь.
В чорних квадратах німих вікон
Тихо безбарвіють очі, іржавіють думки
І топляться теплим воском пам’яті,
болем німим тліють чужі життя.
Там шукають нас вперто тіні надій
Чи долі чиїсь, чи ідоли хитрі.
А ми пластилінові карлики духу.
Свободою п’яні, часом зранені.
Читаємо світ між рядків і ростем голосами
Хто до неба, хто до землі, до мурахи…
І вертаєм додому, де нас відспівують сни
І розривають дні, ніби кров і плоть
Перепрілого листя й дощів.
Складаємо в пазли світло любові
В молитвах ненароджених сонць.