ДУМКИ

Не завжди самота приносить спокій,

Не завжди колискова заколише,

Не завжди скажеш скільки комусь років!

Лишень тому, що він «на ладан дише».

На самоті сумуєш, бо забутий,

І спокій твій стає тобі тюрмою,

То ж молишся, щоб Господа почути,

Розмова надокучила з собою.

Заслухаєшся в пісню і сон змориш,

Слова зайдуть у душу й розтривожать ,

Дитинство призабуте зі сну збудиш,

І гіркоту словесну лиш помножать.

Не вгадуй роки, це земний рахунок,

Душі вони ніколи не міняють,

Скільки б не жив, це Господа дарунок,

Роки земні, а душі воскресають!

Думки, думки, горобчики безкрилі,

Притихли , геть зіщулились, змарніли,

Чекаєте хвилинку чуда, милі,

Щоб крила виросли і ви злетіли!