Дні, як кадри з екрану, зникають
Дні, як кадри з екрану, зникають,
Ми ж будуємо дім, щоби жить,
В днях отих, що прийти колись мають,
І життя наше справжнім зробить.
Дім будуємо, жити – не знаю,
Дім, як дім, а життя пролетить,
Сьогодення, як завжди, немає,
Є минуле, майбутнє – і мить.
Ех, зловити б ту мить, осідлати,
І відчути себе на коні,
Не в майбутнє життя відкладати,
А сьогодні прожити всі дні.
Не виходить, немає вуздечки,
Щоб зловити ту мить з майбуття,
В домі нашім зів’ємо гніздечко,
З днів своїх, із самого життя.
Додав: miknech (17.07.2015)
| Автор: © Михайло Нечитайло
Розміщено на сторінці : Життя...
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1095 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 5
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя