ІЗ ТИСЯЧ СЛІВ...

Із тисяч слів, мені одне потрібно,

Воно сіяє, оживає в тьмі,

Беріть слова, які здалека видно,

Лиш це одне ,дозвольте взять мені!

Без нього я глуха й німа, холодна,

Пташок не чую,зникла десь весна.

Застигли кроки , бо кругом безодня,

Стою й чекаю завтрішнього дня...

Як тільки сонце випливе на небо ,

Я променів у жмені наловлю,

Один із них візьму , а в нім для себе ,

Заховану містерію-“ЛЮБЛЮ” !

Усе кругом озветься стоголосо,

І знов вернеться пісня іздаля ,

Злоба розтане, а добро покосом

Любов простелить,  оживе земля!