Не плачте, прошу, Катерино. Життя, це не тільки земля. Тут роки скоренько проминуть. ВІЧНІСТЬ, це НАШЕ майбуття... Дуже гарний вірш. 5! Дякую. З повагою Василь Шляхтич з Польщі
Осінь - улюблениця моїх поезій. Проте ми з нею пишемо ось так: В саду стигне паморозь рання Під зимне вітрів голосіння. Ця пісня моя не остання, Бо я - сильна жінка осіння.
Мало спілкувалася з Вами, та вдячна долі, що мала (сподіваюся, що й надалі матиму!) такого мудрого і щирого порадника у творчості. А дощинка теперішньої осені, напевне, вже висохла на Вашому папері...
Дякую,п.Наталю, за розуміння! А осіння дощинка - це хвилина слабості, нам жінкам, дозволено. Щодо спілкування, завжди рада допомогти, в міру своїх можливостей. Розраджую і я себе. Те відлуння безсонних ночей Загартовує мій тихий звичай. Як береза, не гну я плечей, Не впадаю у смуток і відчай.
[font=Geneva]Дуже гарно написаний вірш. Не помилюся, мабуть, якщо скажу, що всіх турбує ця непроста тема. Закони природи зупинити просто неможливо. Тому, будемо жити стільки, скільки відведено кожному з нас. Я щойно прочитала у одного автора майже тотожний Вашому вірш. Але він написаний російською мовою. То ж не будемо сумувати! Пишіть свої такі гарні твори і все буде добре! З повагою! [/font]
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Дякую Вам щиросердечно за оцінку і відвертість у коментарях! Вкотре пересвідчуюсь, що пишу те і так, що воно торкається струн людських душ і сердець. Хоч багатьом так, наче кіл в оці, що всі мо
klavysjka: Я безмежно Вам дякую за такі глибокі правдиві коментарі! Ви насправді побачили і відчули до глибини душі те, що я описала, що я хотіла сказати своїм словом.
klavysjka: Щиро дякую! Це автобіографічний твір. Все дуже прсто. Я слова свого чоловіка переклала на аркуш паперу поетичним словом.Кохайте і будьте коханими!
у Вас 
0
Не помилюся, мабуть, якщо скажу, що всіх турбує ця непроста тема. Закони природи зупинити просто неможливо. Тому, будемо жити стільки, скільки відведено кожному з нас. Я щойно прочитала у одного автора майже тотожний Вашому вірш. Але він написаний російською мовою. То ж не будемо сумувати! Пишіть свої такі гарні твори і все буде добре! З повагою! 