Напевно квіти також мають очі

Напевно, квіти також мають очі...

І плачуть, мабуть, часто крадькома,

Що в них життя бува таким коротким

Коли коханням вповивається земля...

Весна прийшла, уквітчана барвінком,

Яскравий килим цвіту вкрив поля...

Та вже ламають вербу над потоком,

Зриває й топче перші квіти дітвора..

Для чого вік дано такий від Бога?

Чому розквітнувши, судилось погибать?

Тому , що справді встигли порадіти світу

Й комусь в житті подарувати благодать...

Ті плачуть більше, що не бачать сенсу,

Бо десь розквітнувши в чагарниках,

Вік прожили, хоч довгий, але темний,

Незнайдені та й не оспівані в піснях..

Дано Всевишнім й нам життя коротке

Та сенс для кожного закладений один –

Прожити так, щоб не було даремним

Якщо й часу того замало й мало сил...

То ж й ми, як квіти, на землі від Бога

Свою повинні щиру лепту донести -

Вінок, що від батьківского порогу

Для щастя дочок і синів сплести...

Своє життя проживши, як і квіти,

Подарувати щастя поспішім –

Для того ми прийшли на землю

Й відійдем з миром до нових світів…

І не важливо скільки літ прожито,

Чи встигне й тіло постаріти за роки –

Для Бога головне, щоб ми зуміли

Своїм життям достойника пройти.
 

Одні на вік благословенні довгий

А інші відійдуть, як ранній цвіт…

Та тільки ті насправді щастям обігріті,

Хто не даремно полюбили білий світ.

Хто встиг подарувати справжню радість,

Любов для Віри у Надії воскресив,

Хто не лише для рідних тихий спомин,

А й для нащадків цвітом душу залишив…

Іванна Осос

10.04.2017