ОДІНУ МАСКУ НА СВОЄ ЖИТТЯ Одіну маску на своє життя, Щоб тільки очі мовчки говорили, Кричали німо та просили каяття, За те кохання, що підступно вбили…
Жила й постійно оглядалась навкруги, Старалась кожному в усьому догодити,.. Повчили рідні так, не те щоб вороги – «Вважай, що люди будуть говорити?»
Одіну маску на своє життя, Та не медичну від смертельної зарази, А ту що дасть мені свободи відчуття, Щоб по губах моїх не зчитуються фрази…
На осліп йшла життям, немов чужим, Навіть кохала, прислухаючись до інших, Бо нав’язали нам «савдепівський» режим, Де й праведні шанують думку грішних…
Одіну маску на своє життя, Стерильно буду думати й мовчати, Щоб вже ніхто не вліз в серцебиття, А душу зболену не заставляв кричати…
Коли пора прийшла, що Осінь у душі, А мрії в вирій, наче птахи, відлітають, То до Всевишнього я йду у самоті, Бо «як живаєш?» уже і рідні не питають…
Одіну маску на своє життя, А душу буду перед Богом відкривати, Бо часом маю вже таке передчуття, Що хтось вирішує, коли мені вмирати…
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1174 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
