Усе було,
і відбулись усі,
але не так, як мислилось й гадалось,
не так, як нам хотілось чи бажалось,
але - інакше: не життя мотало,
а люди, що були навколо,
і, все ж, ми увійшли у власне коло
талантів визнаних самими нами-
зуміли досягти, чого хотіли,
робили те, що ми уміли
і далі вміємо, а чи хтось визнав це
чи ні-
то другорядне, зовсім не важливе:
і вчинки наші, і діла ввійшли 
в історію самі собою,
ми не змагалися, Юпітере, з тобою,
а все чинили, що вважали за важливе,
і, якщо хтось нсдрукував ще й книжку,
то- це диво!
не наша то вина,
що від вина,
сп'янілі гордістю, презирством підлим
або здурманені нашіптаною лжею,
нечесні вмовили Киркею
нас зневажати-
що ж!- перемогли,
хоча й писати краще нас і не змогли.
Іван Петришин