Життя нестерпне і цілком безглузде.
Людина - не творець своєї долі.
Одна ракета недалеко лусне
І знищить найдорожче. Мимоволі
Ти подумки звертаєшся до Бога:
"Чому забрав, мій Боже, всю родину?
Чому не захистив, не дав підмогу?
Чому мовчиш у цю лиху годину ?"
Ти не чекай на відповідь даремно.
Бог не людина, може, й не істота.
Ми віримо у Нього досить ревно,
Але життя - ілюзії й марнота.
Людина - тільки крихітна піщинка,
Зарозуміла і егоїстична.
Талант, багатство, влада, славні вчинки
Безслідно пропадуть в часи критичні.
Коли Земля сама себе руйнує,
А людство охопило божевілля,
Шляхів до порятунку не існує,
Приречені і ти, й твоє довкілля.
З розумниками сперечатись можна:
"Е, ні, керує долею людина,
Обрати руху напрямок спроможна".
Ну-ну, ось і прийшла страшна година.
Влупила доля по голівці сильно.
Постала перед вибром людина:
В лайно чи нечистоти добровільно
Слід падати? Яка Фортуна дивна!
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 753 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
