Та ж сама п'єса знов на сцені... Актори ті ж, декор, порть'єри... Початок п'єси і кінець... Хто грав той точно молодець... І лиш одна наївна дура... Все вірила що рухнуть мури... Що зможе світ вона змінити, любов'ю світло засвітити... А п'єса писана давно... І там не змінно все воно... І ВТРЕТЄ ... Серденько в долоні, любов зховаю в власнім лоні... Довіру й душу знов під ключ... Закрию тихо власноруч... Біль тихо виллю через сльози... І скреснуть наче від морозу... І світло Богу я віддам для діток збереже хай там... Запам'ятаю мо науку... В коханні пізнаю я муку... В довірі, спить розчарування... А мрії зникнуть на світанні... Та Боже, дякую Тобі... Бо не лишаєш у біді... Тобою я встаю з колін... І вартий віри Ти один...
Хороший вірш, але не все в цьому світі, думаю, робиться по волі Божій. На жаль.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Рада знову Вас бачити на сайті з прекрасним і мудрим віршем. Ви вірно підмітили недоліки людського характеру. Але такими нас зробив Господь, він же Матінка природа. Не ангели ми, і в лиху годину наші
у Вас 
0
Хороший вірш, але не все в цьому світі, думаю, робиться по волі Божій. На жаль.