Впала тиша на безкрайнє поле, Спалахнули золотом ліси. Повертали восени до школи Дітвори веселі голоси. В небі хмарки заховали просинь І дощем хлюпнули водночас. Вчителька задумлива, як осінь, Входила з усмішкою в наш клас. Скільки ми уроків – первопуток Разом з вами, вчителько, пройшли? Ті уроки цвітом незабудок У душі сьогодні розцвіли.
Вікторе. А може вам заспівати, чи може затанцювати?... а давайте ми разом погуляємо осіннім лісом і розвіємо весь сум. А знаєте, краще ось я простягаю до вас свої долоні в яких дбайливо тримаю прозору кульку Радості. Беріть. А сум віддайте мені. Хоч він і не мій, але я полюблю його так, що він забуде сумувати. А тоді повернеться до вас, але вже щасливим аби щастям вас обдарувати. Я ж казала і завди кажу людям - Живіть, радійте Життю і даруйте радість іншим.
Відкіля у вас появилися ці сумніви? Будуть згадувати і писати ще кращі наших поезії для них. Я особисто в цьому переконаний. Приємно, що ви розумієте мене.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Вони не дурні, їх так "оболванила" їхня рашистська пропаганда,що витверезити їх можна лише з допомогою зброї. Інакше не зрозуміють, не дійде. Це як у фашистській Німеччині
та
у Вас 
1
...але згадка ще цінніша за реальність 
