Мов сни забуті, промайнули Не зупиняючись літа. Знайома змалечку зозуля Вже не кує тепер до ста. Дедалі менше голос птаха Вселяє в душу рій надій. Десь заблудився на півшляху, Мабуть, до мене чародій. Мені в словах не воскресити Веселий сміх далеких днів, Коли життям я був не ситий, Та за життям не голоднів. Життя таке прекрасне й миле, Що не збагнуть його красу. Немов зоря на небосхилі, Тихенько гасну завчасу.
Вірш дуже сподобався. На доказ своїх слів хай приєдную свою думку розуміння. Дякую Вам, Пане Вікторе. Ставлю "5"! З повагою Василь Шляхтич
Перечитав. Задумав. Зрозумів. Читав теж те поміж рядками. Побачив, що там біль розівсь, Або приснула чиясь драма. Роки вписані в життя час Тільки своїми відчуттями. А тоді вже не буде нас. Бо станем лиш колосками. Вірш мудрістю заговорив, Мов ліс зимовий своїм співом. Коли мороз його душив А вітер гойдав вправо, в ліво...
А можна, Вікторе, я Вас трошки "непорозумію"? Спишіть це на юний вік і на тее, що все життя ще попереду. Так дорослі завжди роблять, а самі продовжують скніти і гаснути далі. Це вже як Ви забажаєте. Але: "Немов зоря на небосхилі, Тихенько гасну завчасу".. Ми всі гаснемо! Абсолютно всі! Як-то кажуть: народження - перший крок до смерті. Хто поступово гасне, живучи на світі, а хто раптово. тема старіння - страшна і депресивна. От я прочитала Ваш вірш і засумувала, ні, злякалася навіть. Бо життя, так прекрасне і світле, має властивість закінчуватися. Я про це знаю, але так, здалеку, ніби мене воно не стосується. А після Вашого вірша я усвідомилацей факт і тепер цілий день ходитиму засмучена. це моє враження, суб"єктивне. Якщо подивитися з літературознавчого боку, то тематика віршів має бути і такою... Але.. Сумно і страшно. Про смерть і старість завжди говорити страшно, а особливо молоді.
А я, Катю, чомусь переконаний, що ти зараз почала тільки квітнути, а ти відразу "Ми всі гаснемо!" Не помилюся, коли скажу, що не всі. Це мене тішить сьогодні...
Щось, пане Вікторе, останнім часом Вас відвідують песимістичні настрої. Женіть їх геть, а то зима лише почалася...:) А, якщо серйозно, то вірш спонукає до роздумів.
"народження - перший крок до смерті. " Смерть - це тільки початок Життя. І воно прекрасне, на стільки прекрасне, як і наші перші кроки до нього саме тут, саме зараз. Це "зараз" можна називати по-різному, навіть і старістю. Але чи варто надавати речам певних значень, імен аби мимоволі породжувати страх у душі. Бути щасливим - Жити, легше ніж все життя боятися померти. Бо зрештою Життя та смерть це дві складові однієї дороги. І звісно ми всі проходимо той шлях, але кожен по-своєму, та всі одинкаово звикаємо до Образів своїх і чужих, котрі вже є рідними. Та головне лишається з нами навіки - Подоба - Сутність Творця - Любов у Душі. Це наша довершеність. Тому закликаю, будь ласка - не сумуйте, ані ви Вікторе, ані ви - Василю, і більше того ти - Катрусю. Давайте радіти з того, що Творець усім нам дав можливість зробити перший крок(народитися) у шляху Вічності. З побажаннями Любові, Світлана
Такі я ж про те,Світланочко!!!! І я про те!!! Не варто сумувати, треба жити сьогоднішнім днем,і тільки тоді життя буде саме таким, яким воно є, - прекрасним! І тобі, Світунчику, бажаю Любові!
Мені усе близьке і зрозуміле. Між нами, стариками, Діду. А от згадуючи, коли дівкою була ... Мала-м колись такого "сурйозного" вірша: "Якщо любити, - то лише життя. Якщо вмирати, - тільки для безсмертя". Як Вам такий варіант? Утіште молоде покоління, хай не хвилюється.
Вікторе, не сумуйте. Мені казали, що кожний вік прекрасний по - своєму. Жаль, що літа так швидко минають, але Ви в нас ще той горішок з чубом! Не сумуйте, будь ласка.
Навіщо ви так? Розвеселити інших? Приємно все ж таке читати...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Вони не дурні, їх так "оболванила" їхня рашистська пропаганда,що витверезити їх можна лише з допомогою зброї. Інакше не зрозуміють, не дійде. Це як у фашистській Німеччині
та
у Вас 
1
... Мала-м колись такого "сурйозного" вірша: "Якщо любити, - то лише життя. Якщо вмирати, - тільки для безсмертя". Як Вам такий варіант? 
