Яка ти, доле моя, вперта І нездоланна яка ти! Наперекір всесильній смерті Вставати змушуєш і йти. Терпляча, лагідна, як неня, В душі зуміла розпалить Жаринки світлого натхнення, Що вже не гаснуть ні на мить. Як скло крихка ти і прозора, Немов забуте джерело. Відкрита повністю у горі, - Твоє у щасті бачу тло. З тобою маю я дружити, Коли мене ти бережеш Тому, що змалку паразитом Не зазіхаю на чуже.
Епіграфом можна взяти: "Ми не лукавили з тобою, Ми просто йшли, у нас нема Меча неправди за собою. Ходімо, доленько..." Шевченка. Перегукуються вірші:) І справді відчувається Ваш стиль, Вікторе!
Якщо народився в сорочці, то, певно, без штанів, точно...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
