| * * * Туман. Своє холодне тіло
Розкинув він навколо нас,
В його в'язких обіймах,
Мені здається, навіть час
Застиг, заснув, чогось чекає... В вологій тиші сірі віти
Здійнявши ввись, сумні дерева
Ридають – безпорадні діти;
Численні – і такі самотні,
Сліпі від сліз чи від туману... У тиші цій і у тумані
Крім себе і свого нещастя,
Вони нічого не вбачають,
Чекають сонця, може, щастя,
Та їх немає – лиш туман... 25.02.02 * * *
| 
та
у Вас 
0
