Звірі

Да бачу багатьом так сподобалось, що навіть і не хочуть коментувати. Ех так мені і треба. Поясню трошки цей твір. Старий наголос на "и" а не на "а", здається легко читається... Вислів " Ніколи не горівши гнівом" означає що він, на відмінну від деяких людей мав схилбність до жалю імилосердя і доброти (означення до слова гнів не підійдуть, бо це слово саме по собі уособлює все лихе і погане). Далі ніжне гарне лосеня могло стати легкою здобиччю на довгий час, але у лісовому звірі щось прокинулось, пробралось в саме серце і яке примусило переосмислити все життя, це не нове життя це старе життя пішло вже у новому руслі. Навіть звір перед такою красою не встояв (у куплеті підібрані лише ті слова, що уособлюють прекрасне, перед яким усі стають інші і змінюються в кращу сторону. І нарешті останній куплет-різко все обірвалось, зникло пропало, тут навпаки слова підібрані по можливості більш жорстокі, і лише ніжний вислів "лоську вполював" цим я хотів передати голос дитини (9-12р), що разом із батьком пішла на полювання в ліс, вона не заплакала, не закричала, а схвально сказала ці слова - оце найбльше вражає і болить, розумієте!?!