Важкі гріхи й малі провини Із давніх пір мені болять. Несу в душі їх, як на спині Безповоротних літ печать. Незримі рани невигойні, Як віхи пройдених доріг. Про них казати непристойно, Але мовчати я не зміг. Неначе зважився на вирок Не їм, а грішному собі, Щоб не було сумління здирок Ні у душі, ні на горбі. Готовий падати з вершини Скороминущих тихо днів За всі гріхи свої й провини Сьогодні в пекло до чортів. Аби мені простили люди Безкарні витівки старі, - Щоби розвіялась огуда Його до мене угорі… 23.10.11
Гріх - усвідомлення такого, Лишень блаженні - без гріхів, Ми, наче читанка, для Бога, На час покладена в архів. Ми грішні справами, думками, З покон земних людських віків, Тому кидАти може камінь, Лиш той, хто сам є без гріхів...
Ну, навіщо ти так категорично, Олексію? Мені всі мої жовтневі вірші подобаються, чого, на жаль, не можу сказати про багато їх попередників. Про це яскраво свідчить і велика кількість переглядів моїх віршів останнім часом... Дякую за все тобі, мій друже.
А я, Андрію, завжди у всьому простий і відвертий, невже тобі не помітно очевидного?..
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
0
