"НАДВЕЧІРОК ЛІТА", "ЛІТО" "32 ХВИЛИНИ ЛІТА"

ВІРШІ ПРО ЛІТО

НАДВЕЧІРОК ЛІТА

… Вже надвечірок літа,

Дрімає сонце в кроні дуба,

Шумить верба, росою вмита,

А вітер їй: «Моя ти люба.»

Калина, вбрана у намисто,

Стоїть як пані серед лугу,

І лиш береза шепче листом,

Шукає одіж собі другу,

Таку ж, як в сонця, золотаву,

Чи мідно-буру, як у жита…

Давно скосили вже отаву.

В коморі хліб. Смеркає літо…

ЛІТО

Знову літо пахне пишним цвітом
І в росі купається трава
Це прийшла найкраща, найтепліша
Любляча усіх дітей пора.
Шумлять зелені трави на роздоллі,
І ранками клубочиться туман
Срібляться роси на пшеничнім полі
Тепло і ласку дарує літо нам.


32 хвилини літа

Я досиджую останній літній день
У своїй задушливій кімнаті.
Полежу, послухаю пісень
І, як завжди, потім піду спати.
Тридцять дві хвилини й буде осінь,
Через стільки часу зникне літо.
І не буде сонце так, як досі,
Так пекельно, але й так приємно гріти.
Всі турботи про навчання завтра.
На душі так млосно й неспокійно,
Але є мені про літо що згадати.
Шкода, згадки будуть ностальгійні.
Так пекельно, але й так приємно гріти
Вже не буде сонце так, як досі.
Тридцять дві хвилини й буде осінь,
Через стільки часу зникне літо.


ЛІТО

І знову прийшла до нас тепла пора,
І знову на вулицях вся дітвора,
Це ж літо жарке завітало у гості,
Це ж знову свобода і купа радості!


Та тільки не довго та радість буває,
Бо знову пора ця від нас відлітає.
Ми просимо літа, не йди, почекай,
Ще трошки побудь, тепла нам ще дай!


Та тільки не чує воно ,відліта,
Вже знову приходить осіння пора,
Вже літечка більше не буде у нас,
Відходить воно, покидає вже нас…