* * *
Твій погляд мене опалив…
Здалося мені,
Що цей погляд
Є спалахом синіх вогнів,
Хоч був він спрямований потай. Хоч був він,
Мов виблиск з-за хмар
Яскравого диво-світила.
І в серці здійнявся пожар…
Ти пристрасть в мені розбудила. Я думав про нас і про те,
Що час над коханням не владний.
За мить
Цілував я і гладив
Волосся духмяне твоє. * * *
Після зливи на листі –
Перлини зі скла.
Сад наповнила свіжість і запах жасмину.
До квітучих кущів ти неспішно пішла,
Зупинилась і гілку тонку відломила. Ти зірвала біляву красу недарма –
Устромила в волосся, що хвилею грає.
Я дивився на тебе…
Здавалось, нема
Твоїм милим жіночим фантазіям краю. Я дивився на тебе…
І гарні слова
Шикувались поволі у нове зізнання.
Оберталась від щастя моя голова,
У якого є назва – кохання.
| 
у Вас 
0
