Малював син тугу...

Малював син тугу під вербою,

Запах трав і сонця дивосвіт,

Вітер з сивою бровою.

Поміж хат – спустошених сиріт.

Малював син квіти,пуп*янок хмарини,

Крик сича,замучене тепло

І червоні наче кров жоржини,

Що летіли байстрюками над селом.

Малював син очі спраглої криниці

І сльозу осінніх журавлів,

Хрестик батька,що залишивсь на полиці,

Без його молитви онімів.

Малював син долю,чуєш,Боже,

Руку ти його куди повів…

Днів лихих йому намножив,

Чорних,безпритульних снів.

У кутку картини син безжально вивів:

--Люцифер,тебе клену!

Дуб,що ріс під хатою посивів,

Бо і син пішов за неньком на війну.