Про Ольгу Фреймут

Я бачив дивний сон. Немов до мене в хату

Програма «Ревізор» схотіла завітати,

І камери, світла, і Фреймут в рукавицях,

Вже стали на поріг, а я почав хреститься.

Куди же ти валиш, білявко, схаменися,

Я – вуйко з полонин, а ти – висока птиця,

Ти з Лондона мадам, ти вельми гонорова,

Я – хлопець із села, у мене є корова.

На тебе я дивлЮсь і бачу:дуже схудла,

Спечу тобі млинець, а там в куточку – пудра,

У шафу не дивись, бо твОго там немає,

Сідай на мій диван, поп’ємо краще чаю.

Ти розкажи мені про Київ і Притулу,

Не лізь у мій сервант, ну що ти там забула?

Я самогон зварив і маю банку смальцю,

Ходи, мала, сюди, хапнем по п’ятдесяті.

Я свинку зарубав, тобі наріжу сала,

Свиня – натур-продукт, ще ГМО не мала,

В каструлю зазира? То типу, як спагеті,
Якщо не стане нам, то є ще у пакеті.

Такий ось я Іван, така у мене хата,

Резини не тягни, давай сертифіката,

Я бачив дивний сон. Прокинувся поволі,

Закінчився ефір. Нема вже Фреймут Олі…