Поет і Муза (Сучасник перед скульптурою О. Родена)
Поет:
«Кохана, дай сьогодні,
Верни мене з безодні.
В небесний простір проситься душа.
Наснаги просить тіло,
Щоб взятися за діло…
Ти, як ніколи, нині хороша!»
Муза:
«Я нині не в охоті -
Втомилась на роботі.
Тобі завжди одне лиш в голові.
Скажу тобі навмисне
Займися чимсь корисним
Що підійме добробут у сім’ї
Не спить он ще свекруха -
Вже нагострила вуха.
Як думаєш, приємно це мені?
Дитя ногами сучить,
Мабуть животик пучить,
Та добре, що не плаче уві сні.
Я б може нині дала
Та бач, як гривня впала -
Кругом іде суцільний негатив.»
- Наснаги тіло просить...-
«Хай просить, з мене досить -
Закінчився уже контрацептив…»
*
У неї він просив натхнення
І тему нову для вірша.
Вона ж, замучена буденням,
Порозуміння не знайшла.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
