Чи й не чоловіча пісенька

Полюбив Парасю, дивную красуню,

Думав, що кінець вже світу настає,

А коли зустрів я ненаглядну Груню,

Зрозумів, що в мене доля інша є.

А було, Оксана цілувала в сіні,

Вірилось – зозуля й на Різдво кує,

А як довелося присягатись Зіні,

Знав - у щастя ллється все життя моє.

Ой, дівчатка гарнії, молодички дивнії,

Я лечу метеликом та й на ваш нектар,

Мріяв, що любов знайду я в житті єдиную,

А вона розсіялась та й на весь гектар.

Отаку нехитру пісню заспіваю,

Вийду в поле жати серця урожай,

Дон Жуаном стати наміру не маю,

Та в душі буяє зелен-зелен гай.

Чом ти, Боже, серця не запер у клітку,

Випустив гуляти у любові рай,

У раю не дав чом лиш єдину квітку,

А пустив на луки й мовив: - Вибирай.

Ой, дівчатка гарнії, молодички дивнії,

Пурхаю метеликом поміж ваших див,

Мріяв, що любов знайду я в душі єдиную,

А її на скалочки хтось давно розбив.

Я стулю ті скалки, може, вийде ваза,

Та, яку шукав я, тільки не знайшов,

Як уже не клею, а на ній щоразу

Видно й серед ночі гріховодний шов.
 

Ой, дівчатка гарнії, молодички дивнії,

Я лечу метеликом та й на ваш нектар,

Мріяв, що любов знайду я в житті єдиную,

А вона розсіялась та й на весь гектар.