Коти мої! Пустунчики пухнасті,
М"якенькі, шовковисті і прудкі,
Рябенькі, рудуваті і смугасті,
Спокійні, заклопотані, меткі,
За мишкою полюєте в коморі,
Горобчиком ласуєте в садку,
Ганьбитесь між собою десь, надворі,
Спите, згорнувшись бубликом, в кутку.
Шаную вас, творіння дивовижні,
Чудовий подарунок від Отця.
Ви не були в житті моєму лишні,
Коли біді - ні краю, ні кінця.
Прийдеш з роботи, зла, немов мегера,
Чи втомлена, неначе віз пом"яв.
Бурчить живіт. Болить нога. Холєра!
І раптом долинає тихе "Няв!"
Торкнулась киця хвостиком легенько
Ще й спинку плавно вигнула, і вмить
Прогнала гнів, розрадила серденько.
Хто може краще душу звеселить?
Філософи мої і сибарити,
Позаздрити вам міг би Епікур.
Коли помру, то хочу відродитись
Я кицею або котом. Мур-мур.
Гарно! Розсмішили. У нас теж є наша улюблениця Маркіза. Дуже розумна, спокійна і незалежна. Вона нявкає тільки тоді коли спілкується з нами. Наприклад: коли хоче на руки, без дозволу не піде; коли хоче їсти ( в околиці багато котів то, щоб не годувати всіх ми її мисочку ховаємо) от вона підійде тихенько нявкне і веде до миски з їжею, і ще багато чим дивує нас наша киця.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
