Панове слідчі, заявляю,
Що парасолю я не крав.
Я, щойно вийшовши з трамваю,
Її побачив і ... пропав.
Стояла пишна, ніби пава,
Вся в білосніжному вбранні.
Яка краса! Яка постава!
Очей не відвести мені.
Ух! Дивовижна парасоля!
Кафе. Йде дощ. Стоїть сама.
Яка ж бо то невтішна доля!
Навколо ні душі нема.
Ану, як хтось її поцупить?-
Мені на думку спало враз,-
Оту красу нахаба згубить.
Що ви сказали? Де маразм?
О, ви, мабуть, пожартували.
Ніякий то не був кураж.
Я, щоб майно те не пропало,
Сховав до себе у гараж.
Беріг садову парасолю
Я цілий тиждень в гаражі,
Дзвонити власнику Миколі
Хотів. Брешу? Я? Не кажіть!
Вини не визнаЮ нітрохи.
Я благородний мав мотив.
Та щоб мене заїли блохи,
Коли брешу! Я прихистив
Ту парасолю в себе вдома.
Таку красу глядіти слід.
Панове слідчі, вам відомо,
Що лиш вона рятує світ?!
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1861 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
