Любила я тебе, оберігала, Скрізь по світах з тобою мандрувала. Пишались українською красою І срібною ранковою росою.
Не пропускали жодної події, Знайомства, друзі… Втілювались мрії. І плани, плани… їх було багато. На жаль, все доведеться відкладати.
Вломилася війна брудна в країну, Миролюбиву, світлу, солов’їну. І як все це без тебе пережити? До перемоги як мені дожити?
Що трапилося? Чи втомився дуже? В тобі щось надломилося, мій друже? Для мене був ти наче рідний брат, Неперевершений… мій фотоапарат. 20. 10. 2022 рік Справа в тому, що вийшов з ладу мій фотоапарат. Я не уявляю себе без нього. Плакала… А ось сьогодні (О, диво!) я роздивилася гарненько на прибамбаси фотоапарата і відремотувала його сама. Моїй радості не було меж. Я стрибала по кімнаті, як коза. А думала везти його в спеціалізовану майстерню в м. Харків. Ото була б халепа! Туди ще треба зуміти доїхати в умовах нинішньої війни.
Дуже дякую, пані Таміло! Приємно. Хай щастить! :sm1:
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Глибокий алегоричний вірш про кармічну справедливість і моральне покарання. Вміло описали "бенкет долі", де людина змушена "скуштувати" наслідки своїх вчинків. Ех, якби ж вж
у Вас 
0
Приємно. Хай щастить! :sm1:
