Щоб помирати від любові – це значить нею жити. Любов повинна освіжати і виживанням вчити, Думки окрилити й надії – освітлення чинити, А не затьмарювати душу, а чи серця ранити…
Гніздечко в’є любов у серці і в розумі людському, Насмішки нищить й наговори на язику чужому, Забавам не дає розпусту для чорного прокльону, Лихим утіхам, що безликі, надійну дасть заслону.
Любов ликуючи лікує, як досхочу нап’єшся, Занозу видалить із серця й коханням озоветься. Вона серйозна й жартівлива – така багатолиця, Тому із пристрастю обурень чимдуж на зовні рветься.
Як той маленький вітерець, що й полум’я осилить Отак любов хоча й слабка, та почуття окрилить. Бо вітер той, хоча й без сил, і полум’я погасить, А ватру, що пала в горах то лиш чим дужч прикрасить…
Отак любов, що лиш росте підвладна навіть жарту, Коли ж коханням забурлить – вже не зупиниш старту. Чи насмішки, чи поговір, чи сумнів – не погрози… Кипить вона немов вулкан і не страшні їй сльози!
дякую за оцінку! а мій АКРОВІРШ сьогодні не читали?
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
