Щастя не линяє, коли мудрі... двоє...

Легко все порвати,

Стерти роки вчора,

В вуха – повно вати,

На віконня – штори,

Але так втікати

Від проблем – не гоже,

Толку з того пату, -

Він не допоможе…

Миті надщасливі

З серця не подіти,

Важко всім у зливі,

Ми ж уже не діти,

І не справа зради,

Цьому не піддався,

Всім давав поради,

А в собі метався…

Фото, біле плаття, -

Стільки літ по тому,

Не цвіте латаття,

Між думками втома,

Кроки до, - від неї,

Повз – усі цілунки,

Море ахінеї,

Повне злого трунку…

Легко все роздерти,

Навести маруди,

Взяти маску жертви

І волати люду,

Але що міняють

Змінені обої? –

Щастя не линяє,

Коли мудрі… двоє…