Година пізня, дощ іде,
І думку я гадаю,
Папір та ручка, та невже,
Я вірші складаю,
Відібрало сон, згадалась ти,
і в жилах кров забилась,
Пройшла мить, прекрасна мить,
І реальність знов явилась,
З'явився біль, шалених мрій,
Сльоза з щоки скотилась,
Залишся тут, чекай, постій,
Та мара розчинилась
І час поволі тихо йшов,
Життя не зупинилось,
Може б далі я пішов?
Остаточно не рішилось,
Та рядки я всеж писав,
Серце ще іскрилось,
Сонце сяє,- хтось сказав,
Життя не зупинилось.
| 
у Вас 
0
але ще все попереду. 
