Палай

Так,  я  зовсім  не  надія,
Я  -  смілива  забаганка,
У  житті  твоїм  подія,
Божевільная  коханка!

Відчуттів  скажених  лава,
Що  затьмарює  твій  розум.
Найжаданіша  забава,
Рай  в  твоїй  життєвій  прозі.

Коли  хороше  так  поряд,
То  хіба  тебе  я  змушу,
Відірвать  від  тіла  погляд
Й  зазирнути  в  мою  душу?

Так  і  треба  -  не  дивися!
Бо  колись  життя  розлучить
Й,  скільки  богу  не  молися,
Спогад  розірве  болюче.

Буду  почуттів  не  варта.
Ти  ж  палай  у  моїм  пеклі,
Де  я  боляче,  без  жартів,
Спопелю  тебе  відверто!

І,  коли  розвіє  вітер
Дим від  зустрічей  останній,
Ти  зумієш  зрозуміти  -
Я  була  твоїм  коханням...