Не пиши бажання на
піску,
Їх стирає вранішній
прилив,
За твою
відвертість, хай гірку,
Я тебе так сильно
полюбив.
Поцілуй ікону
золоту
Та зі мною в небо
вознесись,
За мою вчорашню
чистоту
В мене закохалась
ти колись.
В книгах пожовтіють
сторінки,
А кохання – Біблія для
двох,
Вибач, може щось не
так вчинив,
Не моїм віршем
говорить Бог.
Може, ти почуєш…
Може, й ні…
Скільки ще мої твої
вуста?
Щиро вірю – рано навесні
Ми зустрілись
зовсім неспроста.
Кажуть, в щасті не
існує меж,
Ні, не згоден –
забагато втрат…
Я тебе люблю…Скажи,
ти теж?...
Це фінал чи
черговий антракт?...
Не кажи разючого «прощай»,
Янголе, котрого я
зустрів,
А цієї ночі запалай
В Другому пришесті
почуттів.
| 
у Вас 
0
