Зима в душі
(Переклад сонета №98 В.Шекспіра)
Нас розлучив цвітучий квітень бурний.
Все оживив він подихом своїм.
І зірка окільцьована Сатурна
Вночі сміялась й танцювала з ним.
Розкриті чаші лілій білосніжних,
Пурпурних роз духмяний перший цвіт
Нагадують, не замінивши ніжних,
Ні щік, ні уст - одних на цілий світ.
Всіх квітів пахощі і ніжні краски,
Пташиний гомін – теж не допоміг
Різдву весняної моєї казки.
Нарвати первоцвітів я не зміг.
Зима була в душі. Той блиск весняний
Примарився, як силует коханий.
18.07.2013р. Пилип Тихий
Оригінальний текст сонета №98
From you have I been absent in the spring,
When proud-pied April (dressed in all his trim)
Hath put a spirit of youth in every thing,
That heavy Saturn laughed and leapt with him.
Yet nor the lays of birds, nor the sweet smell
Of different flowers in odour and in hue,
Could make me any summer's story tell,
Or from their proud lap pluck them where they grew:
Nor did I wonder at the lily's white,
Nor praise the deep vermilion in the rose;
They were but sweet, but figures of delight,
Drawn after you, you pattern of all those.
Yet seemed it winter still, and, you away,
As with your shadow I with these did play.
-------
| 
у Вас 
0
римуються, а у вас ні.
