Хай вистачить часу...
Примарним місто стало, як обман Отрутою полився з вуст коханих, Батіг образ торкнувся щік рум"яних І ти,мов гола, стала на майдан. Вони все бачать,.?! чи тобі здається, Що розпач твій і сором твій і срам- Потіха їм. Душі твоєї храм Цеглинами гранітних сліз проллється. Заллє весь світ...І він потоне в них, Хоч випливе-таким не потонути. Хай вистачить часу йому збагнути, Шо ти тріпочеш, та в руках чужих...
Додав: Oksanka (16.01.2014)
| Автор: © Оксана
Розміщено на сторінці : Вірші про кохання , Оксана
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2923 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 12
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
virchi : Гарний, а з чого виготовлений?
virchi : ШІ зробив наступну світлину. Цікаво... virchi : Вірш - наче ляпас ілюзіям + про те, що не можна більше ховати голову в пісок, сподіваючись, що буря пройде повз. Час прокидатися означає брати відпов
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА