День безпросвітний, занурений в спомини…
Дощ пориваєтьcя снігом іти…
Раптом війнуло – як сонячним променем,-
Там за вікном у тролейбусі – ти!
Жаль, але бажане тільки здалось мені,-
Мряка і сутінки знову довкруж.
Жовті листочки – кораблики осені -
Мокнуть в холодних озерцях калюж.
Змерзлі дерева до затишку туляться...
Щемом на серці - утрат гіркота...
По опустілих оголених вулицях
Бродять заручені сум й самота.
Не так уже й песимістично, п.Анатолію, коли "бродять заручині," і я певна, що біля них не сум і самота. А загалом, слякотно, холодно, одним словом, осінньо - зимовий період.
Пишете проникливо і тонко : ніби торкаєтесь струн душі і перебираєте по них своїми відчуттями.Буду більш цікавитись Вашими творами.Заходьте і коментуйте.З наступаючими.З повагою Пломінь.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
0
