Під льодом шкіри ледь пульсує сонця карлик. Блукають струми щастя й суму в серця гирлі. Бунтує лиш любов. Зорить її кришталик В тісних тунелях вен. Десь там, в душі міжхвиллі.
Любов, як знак, відбиток світлий сонця в мені, Нуртує вкрик, вулканить, кличе, будить жити! Немов джерел глибинна сила й щедрість в жмені Кохати ніжно, щемно зве. Тебе любити.
Почуття не можуть бути нещирими. Це як фальшиві ноти. Зовсім не те. Якщо болить, пече, гризе, нуртує, то це вже поезія почуттів. Вічна музика кохання у кожного своя, різна у своїх проявах, звучанні та силі. Дякую, що читаєте і співпереживаєте. Наснаги ВАМ!
Саме так, п. Ірино. Ви правильно зрозуміли. Це західняцьке. Є таке поняття, як подвійні наголоси, хоча не впевнений. Треба глянути в словники. Спасибі, що читаєте!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
