Пробачила - Вірші про кохання

Вона пробачила тобі ще вчора, коли місяць нервово пчихнув над пологи схилом ночі. Вона витерла йому носа, а потім витерла зі своєї пам'яті епізод з чорною пилюкою... Хіба ти не помітив, як світло стало біля вашого столу? Хіба не заздрів, як повтікали тіні з-під порога? Добраніч, неуважний муже, спокійного тобі сну... І... не забудь поцілувати свою любку зранку у запашні вуста... вона молиться за тебе щовечора, тільки тихо, аби ти не чув... (2.10.15)

Всього коментарів: 8
Порядок виводу коментарів: 0 1 Asedo1949 • 15:18, 09.11.2015 [Лінк на твір] Що тут поробиш... така вже наша жіноча доля любити і пробачати, навіть те, що важко і довго забувається... 0 5 LesyaGenyk • 21:02, 13.12.2015 [Лінк на твір] Так... Дякую, п. Катерино! 0 2 oksana_malinoska • 15:25, 09.11.2015 [Лінк на твір] 0 6 LesyaGenyk • 21:02, 13.12.2015 [Лінк на твір] Спасибі! 0 3 Akademik787 • 21:13, 10.11.2015 [Лінк на твір] Я так розумію - це думки вголос! 0 7 LesyaGenyk • 21:02, 13.12.2015 [Лінк на твір] А хіба не все є таким? 0 4 maja • 02:49, 11.11.2015 [Лінк на твір] Для двох нас зайвих слів не треба, Усе збагнем без знаних фраз, Якщо любов послана з неба – Вона без слів з’єднає нас. Нам слів не треба, я боюся Сказати те, що головне, За тебе Богу помолюся, А ти молися за мене… 0 8 LesyaGenyk • 21:03, 13.12.2015 [Лінк на твір] Дякую за суголосся думок

Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі