Це кличуть Коханням,
шаленим, скаженим,
дарує що барви
дням сірим, буденним.
Чи є це Кохання?
Чи просто весна?
Помилка? Зізнання?
Краплинонька сна?
Чи шепіт по скельцю
сльзою дощу?
Чи плачу то я?
Я його відпущу...
Наче квітка з долоней
воно полетить.
Якщо доля - вернеться,
якщо ні - то згорить
в отих спалахах ночі,
де нема нас разом.
Мені снились ці очі,
але то - лише сон.
Чи то справді було?
А чи буде колись?
Ми по лезу йдемо,
лише вниз не дивись.
Я не хочу! Облиште!
Не хочу я болю!
Я вже майже здорова!
Я вже майже з тобою!
Лиш тортурами дме
від спітнілих долоней
Ні!Ні!Ні! Не клеймо!!!
...Таврували як коней...
То є тіло...облиш
Бо душа - невмируща...
То ж звільнись, моя птахо!
То ж кохаймо ще дужче!!!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
0
