Це так, ніби складати по клаптику зоряне сито,
Чи із шовку палкого пелюстя червоних троянд,
І вколовшись у пучку, немов від жіночих принад
Відсмикнути долоні й від сорому побагровіти.
Це так схоже на бій де твій ворог не хоче реваншу,
Бо поразка така, наче мед - невимовне солодка.
Витирайся полою, нехай не вріче верлоока
Тебе заздрісна зрада до долі підлестившись траншем.
Це так, ніби у полі, до біса чужому, стежки
Ти б хотів протоптати та скрізь то жита то пшениці.
І ти носиш в собі цю, набряклу в грудях, таємницю
І зануздуєш душу у чорні й червоні стьожки.
Зміст вірша чудовий. Та прислухайтеся до поради п. Сергія. Вірш буде прекрасним! Бажаю успіху!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Вони не дурні, їх так "оболванила" їхня рашистська пропаганда,що витверезити їх можна лише з допомогою зброї. Інакше не зрозуміють, не дійде. Це як у фашистській Німеччині
та
у Вас 
0
