Я хоч не перший, та буду останнім, Хто у житті так тебе звеселя. В шибку промінчиком сонця зарання Тихо постукаю: - «Здрастуй, це – я… Здрастуй, світанок!..» - промовлю я ніжно. Може вітання твій сон прожене. Ти не лякайся, бо я не грабіжник І не соромся спросоння мене. Я ж на обличчі у тебе ще вчора Променем сонця розсипав сліди… Годі вже спати, моя непокора, - Не ображайся, що знов розбудив…
Останній промінчик приходить не вранці, Звучить камертон, але не вібрував, По формі вірш просить натхнення до танцю, А в змісті щось автор намудрував. 4.0. від Ніхто
Появився в чужому житті не первим, розбудив промінчиком сонця, залишив на обличчі веснянки, попросив за це пробачення... Немає тут ніякої мудрості, навпаки, здається, все так просто, зрозуміло. Дякую.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn:Ото ж бо. Дбайте про ваше здоров’я, а Пегас, може, до вас сам прилетить, чи якась Муза. Медитуйте і намедитуєте спокій та повагу до усіх. І
у Вас 
1
