Коханий, милий, мій єдиний!
Моє ти сонце золоте!
Мій любий, ніжний, неповторимий!
Моє кохання неземне! А люблю тебе без тями,
Люблю і годі, люблю я більше всіх,
І сниться все мені ночами,
Той вечір, зорі, тихий сміх. До зустрічі з тобою, милий,
Не знала щастя я,
Ти мій коханий, любий та єдиний,
Ти цвіт мого життя! Ми полюбилися у жовтні,
Коли осінній дощик моросив,
Коли був місяць повний,
Коли розваги ти хотів. Чи знали ми тоді,
Що покохаєм сильно?
Що будучи такі ще молоді,
Будинок щастя будуватимемо пильно? Сьогодні, ти святкуєш двадцять,
Я проти тебе – ще мала,
Мені лишень шістнадцять,
Але я покохала… Проте я підросту – я обіцяю,
Ми будемо разом завжди,
І дуже в Бога я благаю,
Відвернення всілякої біди. Хай Бог благословляє нас,
Близькі, і рідні люди,
Колись настане і той час,
Коли кохання оприлюдним. Пов’яжемо ми долі наші,
Перед Всевишнім клятву ми дамо,
І спогади в думках найкращі,
Крізь все життя пронесемо…
Присвячено Ярмоловичу В.М. 23.07.07.
| 
у Вас 
0
