Знаєте, Вікторе, щойно давала інтерв'ю стосовно свята 8 Березня, сказала, що хочеться уваги не лише в цей день. То Ви молодець в цьому плані, приємно. Дай Бог Вам всього найкращого в цьому житті.
Так ніжно, з любов"ю. Пригадала анекдот: Виходять чоловік із дружиною із під"їзду і бачуть сусідів, сімейну пару в роках, а він її цілує на прощання, біля дверей, бо іде на роботу. От, дружина і каже чоловіку: - Поглянь, любий, як роблять справжні чоловіки. Кожного дня він цілує її перед тим, як іти на роботу. - Люба моя, та я ж її ще зовсям не знаю...
Сподобались рядки: "Неначе дитина до матері, До тебе тягнусь звідусіль" , бо й справді сімейна пара - це як одне ціле (якщо вона справжня сімейна пара), тоді одна половинка тягнеться до другої.
"Не раз, і не два, і не п’ятеро Собі забираєш мій біль." - і тут зрозуміло, що поруч із рідною людиною, яка зрозуміє і підтримає, кожного разу біль полегшується. Тільки не думаю, що тут влучний збірний числівник "п"ятеро".
Дякую! Точно-точно жінкам потрібна преш за все любов і ласка, а не лиш подарунки. Приємно відчувати, що комусь тепло від того, що ти поруч. На мою думку це - головне
Віктор, вірш гарний. Впевнений що у Вас це взаємне. Одна маленька деталь. Якщо жінка купила обнову, то вона її купила не тільки для себе, а й для свого чоловіка також. тож якщо будеш пишатися її обновами, їй буде дуже приємно
Що за сумнів про взаємність? Половинка - це ж навік... Люкс - віршована писемність, І надійний чоловік, Але я, таки, спитаю, (Досвід шлюбний дещо менш), Сумніватись скільки маю, Адже теж люблю без меж?... Вірш сподобався, але, як на мене, - ідеалізуючого шлюб, якась по-дивному сумнівна з боку автора кінцівка... 4.9. від Ніхто
Радію за вашу пару, і передусім - за вас. Не всім вдається пронести через роки вогонь справжнього кохання. Тримайте так і надалі! А сумніви нехай будуть: вони тримають чоловіка у бадьорому настрої і не дають просто звикнути до своєї половинки.
І поцілунки, і слова «Ти сьогодні гарно виглядаєш» жінці потрібні щодня. Чудово, що Ви дружину саме так і вітаєте. А обновки їй, звичайно ж, треба теж- щоб гарно виглядати, бо жінка - як квітка, краса, зовнішня і внутрішня, - її суть.
Кажете, Вікторе, що кохання жінкам часом мало і що обновками дружини не так вже й пишаєтесь?.. Знову Ви нагадуєте мені героя із гуморески Глазового: Прийшов Іван з магазину в вечір березневий. Приніс жінці подарунок, видно, не дешевий. Мотузками обмотаний, в цупкому папері, І до того величезний - ледве впер у двері. Та й питає: - Знаєш Гната й жінку його Любку? То Гнат купив їй до свята закордонну шубку. Вона в нього вертихвістка, ходить як графиня. А ти в мене жінка скромна, добра господиня. Нехай Любка у тій шубці ходить як пантера, А я тобі купив праску, швабру й полотера!
Якби ще нашим дружинам такі порівняння подобалися, не було б нам ціни. Що їм уже лише наші поцілунки сьогодні, коли сусіди не сплять із своїми подарунками... Тут, мабуть, все повинно бути гармонійно
дуже гарний, емоційний вірш))) "- Люблю я тебе і надіюся, Що це все взаємно у нас!" - таке буває лише при розцвіті кохання, потім вже якось звикаємо, не сумніваємося і потопаємо в буденності... тому тут теж тільки позитив, у сумнівах... Дай Вам боже ще багато років саме так любити свою дружину!!!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
2
