Та ні, почуття – не страшні, Ти знаєш, що ти – жива, І дотики всі вчорашні, - Твоїх насолод – жнива… Не бійся про це казати, Відверто про це говори, Бо може не бути завтра, Сьогодні, в цю мить твори… Не рви, відсахнувшись, руку, Тепло у моїй долоні Палатиме крізь розлуку, Бо я у твоїм полоні… І вуст не спиняй навпроти, Цілуй, як останній раз, Якби була доля проти, Вона не звела би нас… Хто любить, вони – не грішні, А пекло – якраз – в журбі, Умовності – зайві, лишні, Коли є любов в тобі… Милуюсь тобою, серцем Прилинути хочу знов, Побути твоїм люстерцем, Відчути твою любов… Забути, кудись втікати, Душити, коли щемить, Хіба почуття плекати, - Не є найсолодша мить?... І дико клекочуть груди, Сумую, молюсь, зітхаю, Хай поруч мене не буде, Ти чутимеш: «Я… кохаю»…
"Хіба почуття плекати, - Не є найсолодша мить?." Так, людина складається з емоцій, почуттів... Будемо плекати найкращі з них! Дякую Вам!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
0
